Откуда есть и пошла Земля Борщаговская?

• Сторінки:
• попередня ⇦
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• ⇨ наступна

Працюючи на землі, селяни Київського повіту, зокрема, Петропавлівського сільського товариства, дотримувалися трипільної системи землеробства.

За стародавніми звичаями у землеробстві поля ділилися на три смуги, які орали плугами, у якості тяглової сили використовувалися воли. Першу смугу засівали озиминою, другу яровиною, а третя смуга залишалася під паром або перелогом.

На полях селяни сіяли, окрім пшениці та жита, ще овес, гречку, просо, горох.

Розпочинаючи якусь роботу, наші прадіди завжди дотримувалися певних звичаїв.

Селяни, як правило, не любили розпочинати важливі роботи у понеділок, наприклад, розпочинати будівництво хат, проводити польові роботи, жнива тощо.

Не любили вони також вирушати у далеку дорогу називаючи цей день важким.

Також у наших предків існував цікавий звичай, пов'язаний з завершенням польових робіт. Так, коли зернові дозрівали, а господар поля помічав жменю згорнутих i зв'язаних колосків, то він вважав, що це дії поганих чар, які провіщають нещастя, хоча іноді це робилося жартома. Господаря це дуже пригнічувало i він одразу запрошував сільського священика, щоб за допомогою молитов та святої води він знищив злі чари i розв'язав закручені колоски, бо інакше селянин не наважувався до них доторкнутися и починати жнива.

Після того, як жито i пшениця були зібрані, жінки сплітали два вінки з цих злаків, одягали на двох дівчат i гуртом йшли до хазяїна лану. Вони вітали його із завершенням жнив i віддавали вінки, за які він повинен був віддячити.

Крім рільництва, селяни займалися ще й різними промислами та городництвом. Хліборобство у Борщагівці поступово скорочується i замінюється городництвом, особливо у другій половині ХІХ ст. Селяни садили овочі не тільки на городах біля хат, але й на полі цілими десятинами.

Це явище можна пояснити близьким розташуванням залізниць: Києво-Брестської, Ковельської, а також міста. Городина користувалася великим попитом у мешканців Київського повіту. Тому борщагівці вивозили картоплю, буряк, моркву, часник, цибулю, огірки на ярмарки до Києва та інших містечок (Василькова, Обухова). Туди ж вивозили i інші сільськогосподарські продукти, як наприклад молоко, сир, яйця, домашню птицю i свиней, при цьому мало що залишаючи для власного споживання.

Тому богомольцям або киянам, які випадково бували у Борщагівці, майже не могли знайти продукти для себе та й платити за них було дуже дорого. Майже неможливо було дістати у селян навіть чорного хліба, так як вони, не маючи ліса та палива, скорочували хліборобство, а печений хліб купували для себе на київських ярмарках або у солдат, або ж пекли паляниці тільки для себе.

Треба зазначити, що мешканці Борщагівок виростили особливий сорт огірків – борщагівський. Багато тамтешніх хазяїв брали участь у Всеросійських сільськогосподарських виставках, нагороджувалися медалями або отримували заохочувальні премії. Такі виставки проводилися 1897 та 1913 роках. Зокрема – 1913 року – у Києві на місці сучасного стадіону "Динамо" ім. В. Лобановського.

У кінці ХІХ ст. у с. Братська Борщагівка нараховувалося 98 дворів, 576 жителів, з них – 289 чоловіків, 287 жінок.

Серед основної маси збіднілого селянства проживали у селі i доволі заможні селяни. Вони мали кам'яні або обкладені цеглою будинки із залізним. дахом. Майже у всіх були мідні самовари, майже у кожного хазяїна була корова.

Не дивлячись на близькість великого міста, борщагівці одягалися у свій національний простонародний одяг, вирізнялися високою моральністю i чесністю.

Як вже згадувалося раніше, у поселенні була православна церква Життєдайне Джерело Пресвятої Богородиці та одна однокласна міністерська школа.

При церкві був сільський хор під управлінням речника з селян – Омеляна Петренка. Хор був створений одним із колишніх вчителів міністерської школа І. Васильєвим.

Шкіл у приході Братської Борщагівки було дві i одна з них – вищезгадана, а друга – церковно-приходська у Софіївській Борщагівці. Міністерська народна школа дуже давня. Напевно вона існувала з часів правління царя Олександра І, тобто на початку ХІХ ст. Ця школа знаходилася у Петропавлівській Борщагівці, а у 1842 р. вона була переведена у Братську Борщагівку (знаходилася навпроти церкви).

За даними, які приводить вчений, історик М. І. Петров, у ХІХ ст. кількість учнів у школі збільшилась з 5 до 17 дітей на 1588 душ населення трьох Борщагівок: Братської, Микільської i Михайлівської.

Така мала кількість шкільного віку зумовлена високою дитячою смертністю, особливо до 1 року i від 1 до 5 років життя. Якщо звернутися до метричних книг Борщагівської парафії за 1910 рік,¹¹ до якої входили: Микільська, Софіївська та Михайлівська Борщагівки, можна побачити загальну картину. Кількість народжених в трьох селах i с. Братська Борщагівка становила: 90 хлопчиків i 80 дівчаток – всього 170 дітей за один рік. Окремо в Братській Борщагівці за цей рік народилося 14 хлопчиків i 10 дівчаток. Скільки ж померло дітей за віком до 1 року та від 1 до 15 років ми можемо побачити з такої таблиці:

Борщагівські мешканці інших вікових категорій помирали рідко. Підтвердження цьому ми знаходимо в тих же метричних книгах за 1910 рік. Ось ці дані:

Як бачимо, різниця в кількості померлих серед дітей i дорослих достатньо велика. Як видно з таблиці, особливо часто помирали дійти до 1 року i від 1 до 5 років. Така висока смертність серед дітей – наслідок антисанітарії та відсутності достатнього догляду з боку матері, яка цілими днями змушена була працювати на полі, а також небажанням селян звертатися до лікаря. Як писав відомий історик, етнограф i медик Де ля Фліз: „Селяни неохоче слухають поради лікарів i приховують від них свої болячки. Частіше селяни звертаються до шарлатанів, які називають себе знахарями.”

Кількість шкіл у парафії Братської Борщагівки, з часом збільшилась. Так, 1893 року настоятелем, священиком Яковом Борковським у Софіївській Борщагівці була відкрита церковно-приходська школа. Випуск учнів цієї школи відбувався кожного року. Наприклад, на 1216 чоловік Софіївської Борщагівки припадало 59 учнів. При Міністерській народній однокласній та церковно-приходській школах існували бібліотеки та окрема невеличка бібліотека для народного читання. У бібліотеці церковно-приходської школи налічувалося біля 300 книг та брошур. Таким чином, користуючись бібліотечними книгами, учні підвищували свою грамотність.

⇧ На початок сторінки ⇧

• Сторінки:
• попередня ⇦
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• ⇨ наступна