Откуда есть и пошла Земля Борщаговская?
Про запеклі бої не на життя, а на смерть нам нагадує також i Братське кладовище. На ньому знайшли останній спочинок 30 невідомих i 3 відомих воїни, які, захищаючи Батьківщину, загинули на Борщагівській землі. До 60-х роковин з Дня Перемоги над фашистськими окупантами були встановлені невідомі прізвища, військові звання, рік, місяць i день загибелі 27 бійців із 30. Наш святий обов'язок – назвати кожного із них поіменно:
рядовий Іван Михайлович – 24.08.1941
військовий Вербовський Антон Йосипович – 29.03.1944
рядовий ВО (А) Разашвілі Газа Олексійович – 1893-21.06.1945
рядовий Горбунов Василь Миколайович – 1919-06.08.1941
рядовий Данько Іван Григорович – 1921-05.08.1941
гвардії старший лейтенант Дмитрієв Василь Ілліч – 1917-06.11 1943
рядовий Калмиков Іван Степанович – 1919-05.08.1941
молодший лейтенант Кізляк Іван Дмитрович – 31.08.1941
рядовий Протасеня Володимир Степанович – 05.08.1941
єфрейтор Путін Віктор Федорович – 26.06.1945
військовий Пяточек Микола Єгорович – 05.01.1944
військовий Рикун Микола Михайлович – 1903-12.02.1944
старший сержант Смирнов Анатолій Іванович – 06.11.1943
молодший сержант Смирнов Павло Іванович – 06.11.1943
рядовий Співак Сергій Олексійович – 1894-01.01.1944
рядовий Старін Іван Михейович – 1900-03.04.1944
лейтенант Тамбовський – 1944
капітан Трофімов Павло Миколайович – 1905-12.08.1941
військовий Фоменко Іван Іванович – 11.04.1944
старший лейтенант Чугуєв – загинув
лейтенант Полєхін Захар Йосипович – 1921-31.08.1941
рядовий Клівітенко Борис Михайлович – 1918-05.08.1941
молодший сержант Кожевніков Григорій Миколайович – 1918-05.08.1941
старший сержант Коновалов Валентин Миронович – 06.11.1943
рядовий Машин Тимофій Олексійович – 1888-04.02.1944
військовий будівельник Михайлович Казимир Йосипович – 13.03.1944
рядовий Новіков Лев Гаврилович – 1920-05.08.1941
Братські могили для нас – болючий спомин про тих бійців i командирів, хто навіки пішов у небуття. 1944 року О. Довженко в своєму „Щоденнику” написав: „Якою б не була страхітливою руйнівна війна, яким би різним ураганом не пройшлася вона по Україні, її величезне позитивне значення для історії українського народу безперечне.” Війна, яка стала для українців тяжким випробуванням, консолідувала їх для подальшого мирного життя. Поступово земля заліковувала рани. Задиміли труби заводів i фабрик. На полях заколосилися хліба. Міста i села набували рис пострадянського періоду.
Зі спогадів Олени Андріївни Кравець, жительки колишньої Михайлівської Борщагівки, нашій уяві постає місцевість, на якій знаходилися Микільська, Михайлівська, Братська Борщагівки, та життя борщагівців повоєнного часу. Микільська, Михайлівська та Братська Борщагівки належали до Микільсько-Борщагівської сільради, а мешканці цих сіл були членами колгоспу „Комуніст”, який відновив свою діяльність 1944 року. Після закінчення війни головою колгоспу став Бровченко Марко Миколайович (1909 -1970рр.). В свій час він навчався в церковно-приходській школі та закінчив сільськогосподарський технікум.
Марко Миколайович Бровченко був учасником бойових дій на фронтах фінської та Великої Вітчизняної війни. За хоробрість та сміливість був нагороджений орденом Червоної Зірки. Як талановитий організатор i справжній господар своєї землі, Марко Миколайович зумів налагодити i організувати роботу колгоспників так, що колективне господарство „Комуніст” у 1950-х роках перетворилося в колгосп-міліонер, за що був нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора.
Про те, як склалася подальша доля Бровченка М. М. та його нащадків – сина i онуки, нам розповіла Сусанна Борисівна Бровченко, дружина сина Марка Миколайовича. Вона зберегла сімейний архів Бровченків i спогади про свого свекра. Головою колгоспу Бровченко М.М. працював до 1961 року, до реорганізації колгоспів у радгоспи. 1961 року колгосп „Комуніст” був реорганізований у радгосп „Совки”. На той час Марко Миколайович став обіймати посаду управляючого. Директором радгоспу було призначено молодого спеціаліста Ярошенка Миколу Васильовича, для якого Марко Миколайович був першим наставником, навчаючи його керувати великим господарством. До кінця свого життя М. Бровченко залишався на посаді управляючого радгоспом „Совки”. Він прожив не довге, але яскраве життя. Його шанували при житті, i згадують з пошаною мешканці, які й сьогодні проживають на Південній Борщагівці. Якщо Ви побуваєте в кав'ярні „Марко”, яка знаходиться на території колишньої Михайлівської Борщагівки, притулившись біля самої дороги, i запитаєте про походження її назви у місцевих жителів, то це вже будуть інші спогади про Марка Миколайовича, ім'ям якого у назві кав'ярні його син – Станіслав Маркович – увічнив пам'ять про свого батька, громадянина i патріота своєї держави.
Станіслав Маркович – гідний нащадок свого роду – перейняв батьківську естафету. Все його життя (1947-2000 рр.) було пов'язане з сільським господарством. Але на відміну від батька, Станіслав Маркович захоплювався технікою, закінчивши Київську сільськогосподарську академію i отримавши диплом інженера-механіка, Станіслав Маркович працював головним інженером у радгоспах ім. Шевченка (с. Гореничі) та „Києво-Святошинська овочева фабрика”. Потім – управляючим Києво-Святошинської сільськогосподарської техніки, замдиректора по сільському господарству на заводі „Електронмаш”. Коли у 1986 році вибухнула Чорнобильська АЕС, він приймав участь у ліквідації цієї техногенної катастрофи. Доза випромінювання, яку він отримав, призвела у 2000 році до його передчасної смерті. У Станіслава Марковича залишилася донька Маріанна. На відміну від дідуся та батька вона обрала іншу професію – стала лікарем. Розпочавши професійну діяльність медсестрою, працюючи лікарем-невропатологом, Маріанна Станіславівна нині обіймае посаду завідуючої міським центром нейрореабілітації в лікарні №18. Вона постійно удосконалює свої знання. На стадії завершення її кандидатська дисертація.
Важливим фактором для розвитку держави та суспільства є наявність знань, яких набуває людина протягом свого життя. Наріжним каменем цих знань є знання вітчизняної історії, історії своєї „малої Батьківщини”, місць, де вона народилася та прожила усе своє життя. Ці знання виховують в людині почуття громадянина-патріота і його причетності до творення історії свого часу.
Історія села Братська Борщагівка є яскравим свідоцтвом безперервного зв’язку віків і поколінь з історією нашої держави.
Кращі представники нового покоління борщагівців, незалежно від віку i статі, вважають своїм обов'язком не тільки зберегти в пам'яті i відтворити сторінки історії своїх пращурів, а також стати творцями історії нової епохи в історії людства ХХІ сторіччя.
Посилання:
1 Новий словник української мови. Тлумачний у чотирьох томах. К., 1999.
2 Титов Хв. Стара вища освіта в Київській Україні ХVІ на поч. ХІХ ст. К., 1924. С. 150.
3 Рогович М. Д., Нічик В. М. Філософія в Києво-Могилянській академії. Інокентій Гізель. Філософська думка, 1970, № 1, с. 101.
4 Л. Похилевич. Сказание о поселенных местностях Киевской губернии. К., 1864, с.18.
5 Н. И. Петров. Село Братская Борщаговка. Исторический и бытовой очерк. 1902-2004. С.5. Підготовлено до друку Р. Захарченко.
6 ЦДІА України у м. Києві. Фонд 691, оп. 61, од.зб. 26, с.1-96.
7 ЦДІА України у м. Києві. Фонд 442, оп. 575, од.зб. 8, с.56.
8 ЦДІА України у м. Києві. Фонд 442, оп. 575, од.зб. 8, с.24.
9 Л. Похилевич. Сказания о поселенных местностях Киевской губернии. К, 1864, с.18 Ф.442,оп.136, од.415 Арк.1-7
10 Ф. 442, оп. 74, Од.410, Арк..176
11 Ф. 127, оп. 1078, од. 2372, арк.. 1-28
Список використаної літератури:
- Історія міст і сіл Української РСР. Київ. К., 1968.
- Вакулішин С. М. Святошинський район столиці. К., 2004.
- Новий словник української мови. Тлумачний у чотирьох томах. К., 1999. Том І.
- Хижняк З. І. Києво-Могилянська академія. К., 1981.
- Л. Похилевич. Сказания о поселенных местностях Киевской губернии. К., 1864.
- Петров Н. И. Село Братская Борщаговка. Исторический и бытовой очерк. 1902-2004.
- Богоматерь. Полное иллюстрированное описание ее земной жизни и посвященных ее имени чудотворных икон. К., 1999.
- Киевщина в годы гражданской и иностранной военной интервенции (1918-1920). К., 1962.
- Де ля Фліз. Медико-топографічний опис Київської губернії. 1856. Том І.
- О. Довженко. Щоденник , 08.04.1944 р., с. 321
- Титов Хв. Стара вища освіта в Київській Україні ХVІ на поч. ХІХ ст. К., 1924. С. 150.
- ЦДІА України у м. Києві.
- Сборник сведений по Киевской губернии. К., 1887.
- Список населенных мест Киевской губернии. К., 1900.
Автор роботи:
Цвірко Олег Миколайович.
Педагогічний керівник:
Кентій Світлана Марківна – вчитель вищої категорії.
Дата створення – 2006 р.